Так іде час..
Ця “відпустка” була того варта. Неймовірно довга осінь, майже нескінченні місяці зими — приємно було відчувати як неспішно лине час. Рік тому мені здавалось, що “от-от-но відсвяткували Новий Рік, а вже лютий! ойййооо!”. Зараз відчуття таке, немов НР було кілька місяців тому, давнооо-давнооо, хоча на дворі все ще січень. Як і за часів роботи, дні мої схожі один на одного, але ж чомусь час таки йде повільніше!
Точніше йшов. Неспішно так.. Тим гиркіше коли на новій роботі зовсім нема клієнтів і починаєш впиватись поглядом у годинник. Здається, ті стрілки майже не рухаються, і хоч бери і зовсім їх зупиняй, аби не сидіти зовсім без діла. Так я працюю. Поки на випробувальному терміні в лавці Студії А.Л., що нещодавно відкрилась в Одессі. І хоча тепер місяць знов буде здаватись тижнем, я все одно радію, що працюю.
Бо якось рукотворчість моя не рухається з мертвої точки. Хоча я таки навчилась в”язати ґачком, зв”язавши пречудовий шарф, котрий чомусь не продається.
![]() |
| Альбом: Hand-made |
![]() |
| Альбом: Hand-made |
![]() |
| Альбом: Hand-made |
Немаю зараз що сюди писати. Бо кожень день відображаю в Плюрці. І твіттер мій знову зовсім мовчазний.



Шарфик – просто бомбезний!!
..а от щодо часу – то я сама не знаю що краще, коли час тягнеться довго-довго, чи коли пролітає зовсім непомітно…